Шукаємо пару охайних примар

    0
    29

    Уявіть собі: ви приходите здати ноутбук в ремонт. Сума, напевно, вийде чимала. А майстер каже вам:

    — Не, ми ваш ноутбук не візьмемо. Ви якось молодо виглядаєте, студент, напевно, або недавно працюєте — у вас, мабуть, і грошей не вистачить оплатити ремонт.

    Чи приходите ви в перукарню, а майстер вам:

    — Ні, ми вас не будемо стригти, ви че-то негарні, ми тільки кошти переведемо даремно, а вам потім, може, ще й не сподобається, і переробляти змусите.

    А потім приходьте на мовні курси, а вам кажуть:

    — Ні, ми вас не візьмемо, ви не геній, та й взагалі, передумаєте мову вчити — і кинете, а в групі недобір залишиться.

    Дико? Дико. Звичайно, майстру б хотілося отримати працюючий ноутбук, перукаря — лисого відвідувача, а вчителю — вже все знає учня, щоб робити поменше роботи, але так не буває в житті. Чому ж тоді орендодавці дозволяють собі такі висловлювання по відношенню до потенційним мешканцям? Зрозумійте нарешті: ви не можете заробляти гроші, нічого не витрачаючи натомість. Ремонт, прибирання, заміна старої і зламаною меблів, санітарна обробка, апгрейд побутової техніки — все це і багато чого іншого є обов’язком орендодавця. Якщо мешканець відкрив шафу, а у того відвалилася дверцята, то винен не жилець, а орендодавець.

    Але що найголовніше — майстер, перукар і вчитель порушують в описаних вище випадках закон. А поки я не можу подати на вас в суд, панове орендодавці, за ваше оголошення в дусі «Сімейна пара, слов’яни, не студентів, без дітей, тварин, шкідливих звичок і бажано без матеріальних тіл» — задовбали.

    ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

    Please enter your comment!
    Please enter your name here