Автомобіль — розкіш, а не засіб пересування

    0
    4

    Задовбали захисники годин. Вживу не зустрічав жодного, але в інтернеті вони тепер на кожному ресурсі. Ось і на «Задолба!» з’явився свій.

    Почнемо з того, що час можна дізнатися, використовуючи годинник Casio за десять доларів, дзвонити з Nokia 3310, а до роботи добиратися на «Ладі Калині». Так, є ризик, що вона зламається в дорозі, але, як кажуть самі священнослужителі, на все воля божа. Називати позолочений айфон, «мерседес» S-класу або годинник ціною в річну зарплату високооплачуваного фахівця в Москві звичайними речами у мене язик не повертається. Це розкіш, і саме за неї церква і засуджують.

    Якщо дарувальник пройшов всі необхідні бюрократичні процедури і сплатив усі внески державі, офіційно оформивши годинник як дар, частина претензій знімається. Однак, пам’ятаючи історії, коли обмін грошей на свічки за фіксованим прейскурантом названий не торгівлею, а пожертвою, можна з упевненістю сказати, що і годинник пожертвувані. Тому пропозиції продати годинник і нагодувати на ці гроші бідних обгрунтовані не тільки з точки зору моралі, але за ЦК РФ. Якщо людина працює у благоЕкшн ній організації і допомагає людям, він не повинен витрачати пожертвувані їй гроші на свої особисті потреби.

    Чому у інших ми не помічаємо? Тому що автор, мабуть, забув про продажних чиновників і держслужбовців, про мажорів і «насосала». Ми обговорює тих, хто живе не по коштах, і не важливо, у що він одягнений у рясу або міні-спідницю, в офісний костюм або прикид від Версаче. Користуватися якісними і дорогими речами не соромно. Соромно хизується багатством, отриманим не своїми силами або нечесним шляхом.

    Які ще аргументи використовують захисники?

    «Неввічливо рахувати чужі гроші». См ГК РФ. Маю повне право цікавитись, на що пішли пожертвувані мною кошти.

    «Тебе ж ніхто не змушує жертвувати». Ось тільки майже у кожного з нас є близькі — православні. Звичайно, можна відмовити фінансової допомоги, знаючи, що частина цих грошей піде Церкви. Але багато чи зважаться сваритися з сім’єю з-за пари тисяч, тим більше у важкий для всіх час. Та й допомога Церкви від держави йде на заплачені мною податки.

    «Це банальна заздрість». Безсумнівно! Для віруючого заздрити багатству священика неприпустимо, це ж смертельний гріх. Для всіх інших бажання володіти тим, чого у тебе немає, цілком нейтрально. І може штовхнути на злочин, так і стати мотивацією для саморозвитку. Або розвитку правової бази.

    Хочеться сподіватися, що хоча б через п’ятдесят років на мерседесах будуть їздити ті, хто Екшн сно професійно допомагають людям: лікарі міських лікарень, рядові рятувальники і т. д. А поки задовбали!

    ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

    Please enter your comment!
    Please enter your name here