Дива поруч, або Мефістофель на дачі

0
25

Так, дива поруч, треба тільки вміти і, що важливо, хотіти бачити їх. Я в цьому переконуюся постійно, і ось ще одне підтвердження, яким ділюся з читачами.

Нашій дачі вже багато років. Колись це були володіння артистів Великого театру, двоповерхові особняки, ділянки по півгектара з соснами. Зараз же ці старенькі будівлі навряд чи можуть скласти конкуренцію шикарним сучасних котеджів. І останнім часом, здається, з корінних власників, які мають відношення до Великого театру, залишався тільки Лисиціан. Раніше часто лунали в тиші оперні баритони його учнів, але, на жаль, він недавно помер.

Дива поруч, або Мефістофель на дачіПід час війни, коли німці підходили до Москви, тут на недовгий час влаштувалися німецькі офіцери, потираючи руки від передчуття параду на Червоній площі, і дачі вони припускали залишити для себе. А коли вони з тріском спішно відступали, то знищити не стали жаданої власністю житла у них просто не було часу. Досі при перебудові ділянки ми знаходимо в землі солдатські каски, срібні ложки і всякі цікаві речі. Плавно підводжу до теми моєї розповіді.

Їдемо ми до дачі з «Нуворишскому» шосе, так я називаю Новоризьке за переповнили лівий ряд дорогі літаки-іномарки з психопатами-недолетчиками за кермом, а також за велику кількість котеджних селищ-грибів по обидва боки. Там вже є своя пам’ятка — Піраміда, вибачте, забула прізвище, якогось підприємця, про яку не раз писали в пресі. Я там ні разу не була, для чого вона мені не зовсім ясно, але, все ж, це орієнтир і якась пам’ятка.

Дива поруч, або Мефістофель на дачіА тепер ось на нашій власній дачі з’явилася ще одна визначна пам’ятка, вже наша особиста, правда, масові паломництва ми поки не плануємо, тому спробую розповісти і описати на словах. Отже, найцікавіше: у нас на дачі оселився Мефістофель! Точніше, не оселився, а перебуває, і не сам особисто, а тільки його скульптурний портрет, так і не Мефістофель це, ймовірно, а просто бородатий дядько, але схожий як на персонажа Гете!

Півтора роки тому для благоустрою дачі мій батько придбав п’ять валунів. Розставили ми їх в хаотичному порядку, благо знаннями з ландшафтного дизайну ніхто в сім’ї не має, але порахували, що симпатично. Камені так стоять вже, повторюся, півтора року, і тільки нещодавно один із наших родичів (на жаль, не я сама) виявив, що з певного ракурсу і на певній відстані один камінь дивно нагадує демонічний профіль! Ми нічого подібного не помічали, хоча повз цього каменю проходили сотні разів.

Дива поруч, або Мефістофель на дачіЗізнаюся, спочатку мені стало якось не по собі. Навіть хотілося зробити який-небудь акт вандалізму, наприклад, відбити йому ніс. Я немов на мить зріднилася з великим Наполеоном, який, будучи в Єгипті, наказав вистрелити з гармати в обличчя сфінкса. Ну, неприємно, право слово — кам’яне, мудре, загадкове… це Моторошне відчуття — диявол в городі. Настільки образ здавався доконченным, що я припустила, що це, певно, якийсь практикант-скульптор працював з каменем, але щось там не вийшло, і шедевр був проданий садівникам-городникам.

Я обійшла камінь зі всіх сторін. З інших ракурсів це камінь як камінь — уявляю вашій увазі фотографії. Шкода, трава підросла, не видно, що у нього ще борода клинцем, а виполоти бур’яни перед зйомкою я щось не здогадалася. І якщо б робочі перевернули його, припустимо, вгору «головою», ніякого профілю ніхто б не побачив (хоча тепер вже можу припустити, що могли б побачити ще що-небудь). На всякий випадок ми уважно оглянули всі інші камені, але там не було, на жаль, ні Фауста, ні навіть баби-Яги.

Дива поруч, або Мефістофель на дачіНі, звичайно, ми його не розбили. Поступово ми позбулися відчуття «присутності дьявольщины» (мій чоловік правда запропонував намалювати на ньому хрест, і подивитися, що буде), і тепер ця ділянка дачі у нас в родині називається «у Мефістофеля». Та й, власне, хто сказав, що зовні диявол неодмінно повинен бути брюнетом (це, правда, до нашого каменю не відноситься), мати насуплені разлетные брови, хижий погляд, орлиний ніс і цапину борідку? Це не більше ніж стереотип, взрощенний нами самими ж протягом багатьох років. Мій чоловік, наприклад, теж має «демонічної» зовнішністю, особливо коли эспаньолку відпустить на моє прохання, але найдивовижнішим людини я не зустрічала. Ми заради приколу посравнивали «Мефістофеля» з собою, у чоловіка ніс на нього схожий, у мене брови, у собаки нашої такі ж очі витрішкуваті. Можна сказати, збірний сімейний портрет.

А відбувається у нас на дачі що-небудь незвичайне? Так навалом! І відбувається вже задовго до кам’яного гостя, правда, все більше по ночах. Дачу ми купили давно, і до всіх дивацтв вже давно звикли. Ну, ходить хтось ночами на другому поверсі (рипить підлога, шурхіт в темних кутках), та, може, миші просто. Правда, кроки більше схожі на людські. Ну, гойдалки дитячі в ночі, буває, в тузі завивають розмірено, так мало, вітер. Хоча на слідчому експерименті вранці було виявлено, що скриплять вони тільки під вагою тіла. З темного двору страшно ходити, здається, ніби хтось у спину дивиться, але це тільки здається.

Дива поруч, або Мефістофель на дачіА як-то дуже давно в чорності нічний кімнати мені з’явився білий квадрат, здавалося, він був живий і немов вивчав мене. Потім він зник. Сусідів не було, світло ніхто не включав, але з домашніх мені ніхто не повірив, та я й сама вже через деякий час, не вірю в цей квадрат, може, примарився. Вдень творяться такі аномалії: ламаються ні з того ні з сього справні електроприлади, вібрують скла стелажа, падають в тиші картини автора статті, несподівано зникають речі, потім так само несподівано знаходяться. Але ж без усього цього, погодьтеся, було б нудно. А тепер ось ще й Мефістофель.

Ольга Чистова, [email protected]

Особистий досвід

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here