Лелека до нас в третій раз прилетів

0
28

Мої лапочки-дочки попідростали, час швидко летить. Дашенька вже підліток, у неї майже дорослі проблеми: дружба, танці, турбота про зовнішність. Лізочка піде в цьому році до школи, стане першокласницею! А ми з чоловіком домовилися запросити в нашу сім’ю лелеки в гості в третій раз!

Вирішували вдоем, лише пару раз поцікавившись у лялек: а чи не хотіли б ви братика або сестричку? Отримавши у відповідь радісний позитивну відповідь, зміцнилися в наших позиціях. Три місяці мовчали, нікому ні-ні! Чому? Не марновірство, ні! Швидше за розповідей подруг, які рано раділи, та на жаль… Але ні, про погане не будемо!

Отже, моєму животику вже три місяці! Вже можна порадувати хоча б бабусю з дідусем, так і лялек теж. Вдалося навіть зібрати їх усіх докупи і одномоментно з гордістю заявити: у нас буде ще одна лялька і вже три місяці! Радісний вереск молодшої доньки приглушив боязкі подиву інших, і тут нас спантеличила старша питанням: «Я все зрозуміла, але що за три місяці???» Довелося стримати сміх, по-дорослому уточнюю у неї (зауважте, майже дорослої доньки!): «А скільки триває вагітність?» Відповідь з книг: «Дев’ять місяців». «Так ось, три вже пройшли», — констатувала я. «Як?!!! Вже???» Я досі не зрозуміла, що в цьому питанні було? Подив або образа, що раніше не сказали? Але вже через секунду старша стрибала від радості нарівні з молодшої, тому її питання повисло в повітрі. Так наша родина дізналася про майбутнє поповнення.

Складніше справа йшла з повідомленням про цієї новини на роботі, оскільки робота в мене важлива, мені цілий відділ підпорядковується. Як шефові повідомити, особливо якщо він чоловік? Але я пішла на ризик, йому вирішила повідомити на четвертому місяці вагітності. Подумки налаштувавшись на те, що в разі поганого розмови доведеться помахати моїй улюбленій роботі ручкою, я вповзла в кабінет шефа. Ось так, і так… Я червоніла, як дівчинка, але коли він схопився і радісно вигукнув: «От здорово! А чоловік-то знає?» Я розсміялася, зрозумівши, що ця ситуація схожа на анекдот: чоловік може не знати? Але, мабуть, у мого шефа життєвий досвід багатший мого буде, в житті всяке буває :-). Загалом, домовилися з ним спробувати поєднати приємне з корисним, і роботу не кидати, і ляльку народжувати. Тільки в нашому великому колективі будемо мовчати до пори, поки пузико моє хто-небудь не розсекретить.

Уявляєте, розсекретили мене аж на сьомому місяці! Сміялася я разом з усіма, що так довго не помічали мого пузіка! Напевно, треба було приз встановити того, хто перший помітить! Так що не скрізь треба кричати про свою вагітність, іноді смішно спостерігати, а видно, що я — це не я, а МИ! А тепер я без пузіка, зате чотиримісячний Артемко в ліжечку гугукает. Спасибі лелеці за візит!

Lartchik, [email protected]

Особистий досвід

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here