Осінні завдання для маленької компанії (частина 2)

0
9


Частина 1 можна прочитати тут.

Замальовки про осінь, дитячої психології й педагогіки. Опис одного домашнього свята. З досвіду невеликого колективу батьків, захоплених ідеями розвитку і виховання дітей.

…І ось вже м’який жовтуватий світло заповнює кімнату, підкреслюючи різьблені гірлянди та букети. Аромат листя гармонійно зливається з осінньої мелодії Вівальді. Малюки, зачаровані незвичністю обстановки, спочатку тихенько оглядаються. Можливо, саме зараз вони починають вірити в реальність обіцяного дива по імені Свято. Принаймні, так здається нам, дорослим, при вигляді цього напружено-захопленого вираження дитячих осіб. І серце мимоволі стискається від думки про необхідність виправдати їх очікування. Чи жарт, брати на себе роль чарівників, обіцяючи чудеса! Та й кому — звичайним мамам! Тут же підкрадається боягузливе самозвинувачення в непрофесіоналізмі, недосвідченість. І невідомо, до чого ще могли б довести нас зрадницькі роздуми подібного роду, не будь перервані завбачливо заготовленої аудіо-записом:

«Вже небо восени дихало,
Вже рідше сонечко блищало…»

Класичні рядки звучать як не можна до речі, магічним чином пробуджуючи в душі впевненість — немов ми наділені здатністю відбивати промені діамантового блиску шедевра світової літератури. Зрештою, на переживання просто немає часу. Діти оцінять тільки динаміку. Тому відразу намагаємося поставити хороший темп.

— А що таке осінь? Хто знає?

Питання дещо провокаційне. Зрозуміло, що від двох-трирічного чоловічка розгорнутої відповіді чекати не доводиться — хіба що змусить задуматися по темі. Але що ми чуємо у відповідь?

— Це така погода! Впевнено оголошує відразу Машуня.

В ході обговорення з дорослими, радісно підхопили це теза, Олежик глибокодумно додає:
— Це погода… листочків!

Ось вам і чітке визначення осені — третього року життя. Візьмемо його собі на озброєння і ризикнемо задатися метою: кілька поглибити її за цей вечір. Пам’ятаючи про те, що не будь-яка інформація здатна перетворитися в поняття — таке ж точне і надійне, як те, що дано власним досвідом малюка. А тому закликаємо на допомогу найбільш наочні засоби. І, зрозуміло, нам звичайно не обійтися без ігор — захоплюючих і веселих. Тим більше з нагоди свята!

Отже, не затримуючись довго на словесній бесіді, переходимо до розглядання гербарію. Зроблений на окремий аркушах паперу, поміщених у «файли», він особливо зручний для використання в дитячому колективі.

Підключимо слідом оргтехніку — комп’ютер в будинку все ж таки дає свої переваги, незважаючи на люті атаки противників його контактів з юними створіннями. Взяти хоча б нескінченні можливості презентацій — на будь-яку тему! Ось їх то ми зараз використовуємо. Щось на зразок замальовок про осені вийде…

Мерехтіння монітора в напівтемряві, немов магніт, притягує до себе жваву купку допитливих карапузів. Господар будинку гордо сидить в робочому кріслі, немов за штурвалом корабля — вправно орудуючи парою клавіш. То справді з поваги, а швидше від захопленості презентацією, навколишні напрочуд безперечно визнають за ним це почесне право, що явно до душі синові. Адже він допомагав і готувати цю презентацію, заодно навчаючись керувати нею.

— Покажи мені ще гриб-Лисичку, Іллюша!,
— Зараз покажу.
— А мені он ті листочки!..

І знову різка зміна діяльності. Яскраве світло вже більше підійде. Паузу наповнює все та ж музика Вівальді, в скромній надії викликати у дітей стійку асоціацію, так і просто для краси. До того ж чергування тиші з музикою допомагає малюкам переключатися на іншу діяльність.

«Чому до зими дерева роздягаються колом?..
А деревам теж потрібно роздягатися перед сном!»

— Ну що, допоможемо дереву роздягнутися перед сном? Ви будете «вітром» — давайте?! — безумовно привабливу пропозицію, супроводжує поява «дерева», до загальної радості.

Ось де показ дій з «посібником» був би зайвий! І незабаром яскраві кленові листочки облюбували всілякі предмети інтер’єру. А фантазерка Лізочка відзначилася, як зазвичай, оригінальністю — прикрасивши ними свій наряд. Саме час для рухливої гри з участю цих атрибутів!

«Ми листочки, ми листочки
Ми — осінні листочки…
Ми сиділи на дереві
Вітер дмухнув — полетіли!..»

Осінні завдання для маленької компанії (частина 2)От тільки правила гри нам ще з великими труднощами даються (зарано, мабуть, для 2,5 років). Старанно вмовляємо «листочки» присісти одночасно на краєчок мата і дочекатися команди. Однак Іллюша і тут претендує на лідерство, встигаючи кожен раз проголосити раніше покладеного: «І вони полетіли!». Успішно зриваючи з місця дружну компанію. Мабуть, той факт, що заняття проходять у нього вдома, вже встиг вплинути на його характер: відчуває себе господарем становища завжди. Ось вже кому корисно буде навчитися грати за правилами! Але ми ще встигнемо це потім. А зараз головне дозволити дітям досхочу набігатися, розрядитися фізично і емоційно. Що вдається якраз чудово.

Попереду сюжетна гра, в основі якої чудовий вірш Ст. Орлова «Осінні завдання». Веселий, динамічний, з простою зрозумілою лексикою і разом з тим змістовніше, воно само запрошує до гри.

«Дзвенять дзвінки: увага, увага!
Прослухайте осінні завдання!..»

Нам залишається тільки вчасно пропонувати відповідні атрибути, обігруючи кожну дію. Слідуючи сюжету, допомагаємо лісовим мешканцям підготуватися до зими. В якості ігрового матеріалу використовуємо м’які іграшки, предмети домашнього вжитку, складові частини дерев’яних посібників.

Приміром, ведмедю дано завдання «терміново підшукати барліг». Будуємо для м’якої іграшки щось на зразок печери з гнучкого мата, укривши плямистим пледом в якості «сухих листочків». Такі ж мати використовуємо для спорудження мурашника:

«Алло, телефон мурахи?
Закрийте свої мурашники!»

Роль жителів з величезним задоволенням виконають самі будівельники. Навіть Ясена, остерегающаяся зазвичай таких тісних ігрових умов, не втрималася від спокуси залізти в веселий «мурашник».

До теми комах додамо від себе пізнавальна розповідь про бджілку, з облаштуванням вулика для симпатичної іграшки. І сонечко потрапить в компанію — як раз вранці їх спостерігали під час прогулянки.

Знайшлися у колективу юних любителів природи і зайчики покладеної забарвлення для ілюстрації:
«Алло, зайченята? — чується з трубки
— Іде зима, міняйте скоріше шубки!»

А збирання провіанту для Білочки і Їжачка викликав справжній ажіотаж — і сортування, і шнурівку здолали з ентузіазмом.

Потім, вже під вірш Ст. Козлова «Сірий дощик затяжний» згадаймо про плаксивий характер пори року, сховавшись під величезним (пляжним) парасолькою. Він же зрівняється нами з грибом з казки Ст. Сутеева, тому як всі разом під ним уместимся. Правда, порівняння це так і залишиться без уваги — через наполегливого прагнення хлопчиків заволодіти виключним правом утримання цього привабливого об’єкта… Тим більш доречно пропозицію перейти на більш спокійну — конструктивну діяльність.

— Трьох поросят всі знають? А коли вони будували свої будиночки? Правильно, восени. А не побудувати і нам для себе будиночок?!

Осінні завдання для маленької компанії (частина 2)Розрахунок виявляється вірним: компанія слухняно плюхається на підлогу розгрібати деталі великих конструкторів. Створюючи своїм виглядом ілюстрацію до стандартної фрази з рекламного оголошення: «Будь-яке будівництво — під ключ!». Однак якщо придивитися уважніше — відкриється дуже цікава сценка. Адже споруди малюків аж ніяк не стандартні! Більше того, настільки відрізняються один від одного, що час задуматися про створення такого психологічного тесту…

Ось Олежка. Швидко вибудувавши вежу майже з себе на зріст, відразу перемикається на іншу діяльність. Один Іллюша, занурений в свої думи, взагалі нічого не будує, а старанно зіставляє деталі двох різних конструкторів, перевіряючи на предмет скріплення. Ясена нарешті знайшла, де себе проявити: впевнено і методично вибудувавши велике складне спорудження. Ліза теж виявилася вірна собі — власна ідея подібності конуса з морозивом здалася їй, мабуть, оригінальніше. Ну, а Машунька чітко виконує поставлене завдання.

Зрозуміло, кожен результат роботи був оцінений самим позитивним чином і прийнятий в якості внеску в спільну справу. Але і кращу споруду виділили особливо, разом з її автором. Тим більше що така перемога може надати Ясені необхідне почуття впевненості. Цікаво, що діти поставилися до цього факту з повагою. Навіть хлопчаки — ці вічні розбійники — добудувати спробували удвох!

Попрацювавши на славу, і витративши чимало сил, компанія дружно йде на кухню для підкріплення. А, повернувшись, з подивом виявляє великий намет посеред кімнати. Зрозуміло, це і є той Будинок, що вони всі разом збудували! (До слова сказати, виготовлення дійсно саморобного — маминого). Радості немає меж… Набігалися, наползались під веселі дитячі пісеньки. І підспівували і підтанцьовували.

Ну, а фінал цілком закономірний для теми. Справжній листопад! З тієї заповітної кошика, прямо в кімнаті…

Осінні завдання для маленької компанії (частина 2)Заради заспокоєння правоохоронців зазначу, що сліди таких вольностей нічого не варто прибрати з допомогою сучасної побутової техніки. Набагато важливіше, по-моєму, ті сліди, що залишить цей день в душах маленьких першовідкривачів нашого світу. І хто знає, можливо, ця перша свідома зустріч осені якраз позбавить наших дітей від загальноприйнятого сумного сприйняття даної пори року? І місце туги перехідного періоду природи в їх підсвідомості впевнено займе діяльний підхід, пов’язаний з підготовкою до подолання труднощів? Або ж, навпаки, їм ніяк не уникнути тепер солодкої смутку — навіяної високою поезією, або навіть потребою в одного… зрештою, хіба справа тільки в Осені? Якщо в маленьких серцях поселиться ще по крихті тепла і доброти, а оченята запам’ятають цей щасливий блиск — хіба це не буде найкращою нагородою для нас, батьків?! Ну а мами, котрі скуштували повною мірою радість єднання з світом улюбленого малюка, вже напевне стануть плекати з роками ці спогади. Може, в цьому і є материнське щастя?..

Злітає вгору черговий оберемок жовтого листя, старанно зібраних маленькими рученятами. І в кімнаті знову повіяло цієї особливої теплою вогкістю. Не приховуючи задоволено-втомленого подиху, чиясь мама заплескала в долоні. «Ось це свято! Ура! Давайте скажемо всі один одному спасибі!» І дитячі долоньки дружно, немов ледве дочекавшись команди, затрепетали в оплесках, зливаючись з дорослими…

Скорочений варіант розповіді опублікований в журналі «Наш улюблений малюк» (жовтень 2004р.)

Ольга Черемисова

Особистий досвід

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here