Сімейний кодекс. Розділ 7. Застосування сімейного законодавства до сімейних відносин за участю іноземних громадян та осіб без громадянства

0
30

Стаття 156. Укладення шлюбу на території Російської Федерації

1. Форма і порядок укладення шлюбу на території Російської Федерації визначаються законодавством Російської Федерації.

2. Умови укладення шлюбу на території Російської Федерації визначаються для кожного з осіб, що вступають у шлюб, законодавством держави, громадянином якої особа є у момент укладення шлюбу, з дотриманням вимог статті 14 цього Кодексу щодо обставин, що перешкоджають укладенню шлюбу.

3. Якщо особа поряд з громадянством іноземної держави має громадянство Російської Федерації, до умов укладення шлюбу застосовується законодавство Російської Федерації. При наявності у особи громадянства декількох іноземних держав застосовується за вибором цієї особи законодавство однієї з цих держав.

4. Умови укладення шлюбу особою без громадянства на території Російської Федерації визначаються законодавством держави, у якій ця особа має постійне місце проживання.

Стаття 157. Укладення шлюбів в дипломатичних представництвах і консульських установах

1. Шлюби між громадянами Російської Федерації, які проживають за межами території Російської Федерації, полягають у дипломатичних представництвах або консульських установах Російської Федерації.

2. Шлюби між іноземними громадянами, укладені на території Російської Федерації в дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, визнаються на умовах взаємності дійсними в Російській Федерації, якщо ці особи в момент одруження були громадянами іноземної держави, яка призначила посла або консула в Російській Федерації.

Стаття 158. Визнання шлюбів, укладених за межами території Російської Федерації

1. Шлюби між громадянами Російської Федерації і шлюби між громадянами Російської Федерації та іноземними громадянами або особами без громадянства, укладені за межами території Російської Федерації з дотриманням законодавства держави, на території якого вони поміщені, визнаються дійсними в Російській Федерації, якщо відсутні передбачені статтею 14 цього Кодексу обставини, що перешкоджають укладенню шлюбу.

2. Шлюби між іноземними громадянами, укладені за межами території Російської Федерації з дотриманням законодавства держави, на території якого вони поміщені, визнаються дійсними в Російській Федерації.

Стаття 159. Недійсність шлюбу, укладеного на території Російської Федерації або за межами території Російської Федерації

Недійсність шлюбу, укладеного на території Російської Федерації або за межами Російської Федерації, визначається законодавством, яке згідно зі статтями 156 та 158 цього Кодексу застосовувалось при укладенні шлюбу.

Стаття 160. Розірвання шлюбу

1. Розірвання шлюбу між громадянами Російської Федерації та іноземними громадянами або особами без громадянства, а також шлюбу між іноземними громадянами на території Російської Федерації здійснюється відповідно до законодавства Російської Федерації.

2. Громадянин Російської Федерації, який проживає за межами території Російської Федерації, має право розірвати шлюб з проживають за межами території Російської Федерації чоловіком незалежно від його громадянства в суді Російської Федерації. У разі, якщо відповідно до законодавства Російської Федерації допускається розірвання шлюбу в органах запису актів громадянського стану, шлюб може бути розірваний в дипломатичних представництвах або консульських установах Російської Федерації.

3. Розірвання шлюбу між громадянами Російської Федерації або розірвання шлюбу між громадянами Російської Федерації та іноземними громадянами або особами без громадянства, вчинені за межами території Російської Федерації з дотриманням законодавства відповідної іноземної держави щодо компетенції органів, які приймали рішення про розірвання шлюбу, і підлягає застосуванню при розірванні шлюбу законодавстві, визнається дійсним в Російській Федерації (пункт у редакції, введеної в дію з 19 листопада 1997 року Федеральним законом від 15 листопада 1997 року N 140-ФЗ).

4. Розірвання шлюбу між іноземними громадянами, здійснене за межами території Російської Федерації з дотриманням законодавства відповідної іноземної держави щодо компетенції органів, які приймали рішення про розірвання шлюбу, і підлягає застосуванню при розірванні шлюбу законодавстві, визнається дійсним в Російській Федерації.

Стаття 161. Особисті немайнові і майнові права та обов’язки подружжя

1. Особисті немайнові та майнові права і обов’язки подружжя визначаються законодавством держави, на території якої вони мають спільне місце проживання, а при відсутності спільного місця проживання законодавством держави, на території якої вони мали останнє спільне місце проживання. Особисті немайнові та майнові права і обов’язки подружжя, які не мали спільного місця проживання, визначаються на території Російської Федерації законодавством Російської Федерації.

2. При укладанні шлюбного договору або угоди про сплату аліментів один одному подружжя, які не мають спільного громадянства або спільного місця проживання, можуть обрати законодавство, яке підлягає застосуванню для визначення їх прав та обов’язків за шлюбним договором або за угодою про сплату аліментів. У випадку, якщо подружжя не обрали підлягає застосуванню законодавства, до шлюбного договору або угоди про сплату аліментів застосовуються положення пункту 1 цієї статті.

Стаття 162. Встановлення і оспорювання батьківства (материнства)

1. Встановлення і оспорювання батьківства (материнства) визначаються законодавством держави, громадянином якої є дитина за народженням.

2. Порядок встановлення і оспорювання батьківства (материнства) на території Російської Федерації визначається законодавством Російської Федерації. У випадках, якщо законодавством Російської Федерації допускається встановлення батьківства (материнства) в органах запису актів громадянського стану, які проживають за межами території Російської Федерації батьки дитини, з яких хоча б один є громадянином Російської Федерації, мають право звертатися з заявами про встановлення батьківства (материнства) в дипломатичні представництва або консульські установи Російської Федерації.

Стаття 163. Права та обов’язки батьків і дітей

Права та обов’язки батьків та дітей, у тому числі обов’язок батьків по утриманню дітей, визначаються законодавством держави, на території якої вони мають спільне місце проживання. При відсутності спільного місця проживання батьків і дітей права та обов’язки батьків і дітей визначаються законодавством держави, громадянином якого є дитина. На вимогу позивача до аліментними зобов’язаннями і до інших стосунків між батьками і дітьми може бути застосоване законодавство держави, на території якого постійно проживає дитина.

Стаття 164. Аліментні зобов’язання повнолітніх дітей та інших членів сім’ї

Аліментні зобов’язання повнолітніх дітей на користь батьків, а також аліментні зобов’язання інших членів сім’ї визначаються законодавством держави, на території якої вони мають спільне місце проживання. При відсутності спільного місця проживання такі зобов’язання визначаються законодавством держави, громадянином якої є особа, що претендує на отримання аліментів.

Стаття 165. Усиновлення (удочеріння)

1. Усиновлення (удочеріння), у тому числі скасування усиновлення на території Російської Федерації іноземними громадянами або особами без громадянства дитини, яка є громадянином Російської Федерації, проводиться відповідно до законодавства держави, громадянином якого є усиновитель (при усиновленні (удочерінні) дитини особою без громадянства — згідно з законодавством держави, в якій ця особа має постійне місце проживання) на момент подачі заяви про усиновлення (удочеріння) або про скасування усиновлення.

При усиновленні (удочерінні) на території Російської Федерації іноземними громадянами або особами без громадянства дитини, яка є громадянином Російської Федерації, повинні бути дотримані вимоги статей124 — 126, статті 127 (за винятком абзацу восьмого пункту 1), статей 128 і 129, статті 130 (за винятком абзацу п’ятого), статей 131 — 133 цього Кодексу з урахуванням положень міжнародного договору Російської Федерації про міждержавне співробітництво в галузі усиновлення дітей (абзац у редакції, введеної в дію з 1 липня 1998 року Федеральним законом від 27 червня 1998 року N 94-ФЗ).

Усиновлення (удочеріння) на території Російської Федерації іноземними громадянами або особами без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами Російської Федерації, дітей, які є громадянами Російської Федерації, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом для громадян Російської Федерації, якщо інше не передбачено міжнародним договором Російської Федерації (абзац додатково включений з 1 липня 1998 року Федеральним законом від 27 червня 1998 року N 94-ФЗ).

(Абзац третій попередньої редакції вважається абзацом четвертим — Федеральним законом від 27 червня 1998 року N 94-ФЗ)

При усиновленні (удочерінні) на території Російської Федерації громадянами Російської Федерації дитини, яка є іноземним громадянином, необхідно одержати згоду законного представника дитини та компетентного органу держави, громадянином якої є дитина, а також, якщо це вимагається відповідно до законодавством зазначеного держави, згода дитини на усиновлення.

2. У разі, якщо в результаті усиновлення (удочеріння) можуть бути порушені права дитини, встановлені законодавством Російської Федерації і міжнародними договорами Російської Федерації, усиновлення не може бути здійснено незалежно від громадянства усиновителя, а вироблене усиновлення (удочеріння) підлягає скасуванню у судовому порядку.

3. Захист прав і законних інтересів дітей, які є громадянами Російської Федерації і усиновлених іноземними громадянами або особами без громадянства, за межами території Російської Федерації, якщо інше не передбачено міжнародним договором Російської Федерації, здійснюється в межах, що допускаються нормами міжнародного права, консульськими установами Російської Федерації, в яких зазначені діти перебувають на обліку до досягнення ними повноліття.

Порядок постановки на облік консульськими установами Російської Федерації дітей, які є громадянами Російської Федерації і усиновлених іноземними громадянами або особами без громадянства, визначається Урядом Російської Федерації.

(Пункт додатково включений з 1 липня 1998 року Федеральним законом від 27 червня 1998 року N 94-ФЗ, абзац другий набуде чинності з дня офіційного опублікування відповідних нормативних правових актів Уряду Російської Федерації)

(Пункт 3 попередній редакції вважається пунктом 4 — Федеральним законом від 27 червня 1998 року N 94-ФЗ)

4. Усиновлення (удочеріння) є громадянином Російської Федерації і проживає за межами Російської Федерації дитини, вироблене компетентним органом іноземної держави, громадянином якого є усиновитель, визнається дійсним в Російській Федерації за умови отримання попереднього дозволу на усиновлення (удочеріння) від органу виконавчої влади суб’єкта Російської Федерації, на території якого дитина або його батьки (один з них) проживали до виїзду за межі території Російської Федерації.

Стаття 166. Встановлення змісту норм іноземного сімейного права

1. При застосуванні норм іноземного сімейного права суд чи органи запису актів громадянського стану та інші органи встановлюють зміст цих норм відповідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

З метою встановлення змісту норм іноземного сімейного права суд, органи запису актів громадянського стану та інші органи можуть звернутися в установленому порядку за сприянням і роз’ясненням до Міністерства юстиції Російської Федерації та інші компетентні органи Російської Федерації або залучити експертів.

Зацікавлені особи мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм іноземного сімейного права, на які вони посилаються в обгрунтування своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи органів запису актів громадянського стану та іншим органам у встановленні змісту норм іноземного сімейного права.

2. Якщо зміст норм іноземного сімейного права, незважаючи на вжиті згідно з пунктом 1 цієї статті заходи, не встановлено, застосовується законодавство Російської Федерації.

Стаття 167. Обмеження застосування норм іноземного сімейного права

Норми іноземного сімейного права не застосовуються в разі, якщо таке застосування суперечило б основам правопорядку (публічного порядку) Російської Федерації. У цьому випадку застосовується законодавство Російської Федерації.

Зміст

Методичні матеріали

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here