За цукерку.

0
11

За цукерку

Перший творчий урок.
Пишемо з дочкою віршик!
Тему ставлю: — «ЦВІРКУН».
А вона у відповідь — мовчанка.
-Може бути тоді: «ОЛЕНЬ».
А вона у відповідь: — Мені лінь.
-Ну, так це ж: «ПРО ПОДУШКУ»,
Прошепотів я їй на вушко.
Але не отримав на це,
Ні відповіді, ні привіту.
-Що ж, давай: «ПРО КРОКОДИЛА»,
Але і тут не попав я.
-Ну, а якщо: «ПРО КОТА»?
-Тато, я ж зайнята.
-Добре, давай: «ПРО ДРУЖБУ»!
-Мені віршів твоїх не треба!
І трясе своєю косою,
Хитренькая, як лисичка.
Кажу тоді: — «ЦУКЕРКА».
Відразу два прийшло відповіді!
-А яка? Шоколадна? Проста?…
…Ось такі куплети,
Вийшли за цукерку!

Зуб

-Випав зуб!
-Ой! Який?
-Так, молочний, не простий.
-А навіщо?
-Місця у роті мало всім.
-Та коли ж він устиг?
-А, вчора. Морквину їв.
-Було боляче?
-Та-до, пожгло,
А потім, зовсім пройшло.
-Ти й не плакав?
-Ні, ні скільки.
Посміялися тільки з Колькою.
-Зуб-то де? Не втратив?
-Не-ет. Я його з собою узяв.
-Ну-ка, ну-ка, покажи?
-Не можу. В моєму животі лежить.
-Може підемо до лікаря?
-Не-ет. Я сам його лечу.

На дитячому майданчику…

На дитячому майданчику
побудовані грядки,
Але головний садівник
тихенько зітхає:
«Чогось ще, начебто, тут не вистачає»?
Ось ряд з сучків,
Ось ряд з листків,
А тут — невідомих природі квітів.
І все акуратно посаджено.
І навіть налагоджена система поливу.
Над нею я сам попрацював.
І навіть трохи загордився.
Ось тільки садівник…
Ніяк не вгамується,
І мені каже:
-Не вистачає «колодязя».
Береться знову за лопатку
І знову перемелювати грядку…
Добре готовий,
і над садом гора,
Садівник в захваті вигукнув:
-Ура!
Хотіли на ній
посадити виноград!
Але тільки у нас
не вистачило розсади.
Та раптом стало порожньо
на дитячому майданчику.
Що ж…
завтра…
ми вибудуємо
нові грядки…

Віктор Буль, [email protected]
Вірші

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here