Засни, малюк!

0
8

Зміст:

  • -pervye-6-mesyacev» class=»nogo»>Або як допомогти собі і дитині
    (перші 6 місяців)
  • Мамина ліжко або дитяче ліжечко
  • «Гніздечко»
  • Про тренування і закачуванні
  • Як дізнатися, що вже пора
  • Внутрішній настрій
  • Винахідливість і гнучкість

-pervye-6-mesyacev»>

Або як допомогти собі і дитині
(перші 6 місяців)

Ледве встигнувши пережити радісне подія появи малюка на світ, молоді батьки починають на практиці осягати непросту науку укладання маленького чоловічка спати. Наука ця вимагає не тільки неабиякого терпіння і сталевих нервів, як думають багато хто, але і відповідного настрою, і турботливого уваги, творчого підходу.

Все навколо готові поділитися безліччю рад і важливих застережень, апелюючи не тільки до народної мудрості, але і до різних авторитетних джерел. Спокуса зняти з себе відповідальність і цілком довіритися чужої думки великий. Але чи не краще з самого початку розвивати свою батьківську компетентність і спиратися на здоровий глузд?

Так як же укладати дитину спати з мінімальними втратами і максимальною вигодою для обох сторін? Почнемо з філософської сторони питання.

Довгий час наука про виховання дітей у главу кута ставила інтереси батьків. Головною метою педагогічних зусиль був «зручний» дитина, не доставляє особливого клопоту. Звідси наголос на режим, дисципліну і безліч заборонних норм: не дозволяти, не потурати, не привчати і т. д. Однак з плином часу виявилося, що «зручним» дітям важко доводиться у дорослому житті, велика кількість заборон веде до низького рівня емоційного благополуччя дитини, а відсутність у вихователів співпереживання, довіри і прийняття породжує масу проблем у родительско-дитячих відносинах в більш старшому віці.

В даний час все більше прихильників у педагогіці, психології і навіть медицині набуває підхід, орієнтований на інтереси дитини. Це підтверджують, зокрема, такі приклади, як «узаконене» прикладання дитини до грудей відразу після народження, відмова від годування по годинах на користь годування на вимогу, все більш широке використання «кенгуру» та слінгів замість заґратованих ліжечок і манежів… В цілому, ведеться пропаганда індивідуалізованого ставлення до дитини, не як до об’єкта виховних впливів, а як до активного суб’єкта, починаючи ще з вагітності.

Якщо і вам ближче саме цей, центрований на дитину, підхід, тоді сміливо відкиньте всі «треба» і «не можна», — будемо міркувати разом.

Мамина ліжко або дитяче ліжечко

Проти спільного сну мами і немовляти в основному висувають два аргументи: це не гігієнічно і мама може випадково задавити малюка.

Не будучи медиком, важко уявити, які такі страшні мікроби, з якими дитині не довелося познайомитися в процесі вагітності та пологів, чекають дитину в маминій ліжка.

Може спляча поруч мама представляти загрозу для дитини? По теорії імовірності, повністю таку можливість виключати не можна. Разом з тим відразу після пологів у жінки включається настільки сильний материнський інстинкт, що вона навіть крізь сон чує найменший схлип або подих своєї дитини, не кажучи вже про його плачі. Багато мам прокидаються з затерплі руками і ногами, — вони й уві сні не можуть поворухнутися, ні на секунду не забуваючи про присутності малюка.

Що ж в цьому хорошого, запитаєте ви? Ті, хто з перших днів вибирає сон з дитиною, назвуть вам безліч переваг:

  • вночі не потрібно вставати до малюка; коли він поруч, його легко годувати, легко за ним доглядати;
  • поївши, дитина тут же засинає, і немає ризику, що він прокинеться, якщо спробувати перекласти його в ліжечко;
  • мама не тривожиться дарма: варто відкрити очі і відразу видно, як себе почуває маля (до речі, тим, хто тільки чекає дитину, варто заздалегідь подбати про нічнику — дуже стане в нагоді).

Але найголовніше — малюкові, який тільки народився і лише починає адаптуватися до навколишнього світу, поруч з мамою набагато спокійніше. Він відчуває мамин запах, дихання і тепло і не почуває себе одиноким і покинутим. Мамине присутність, її емоційний участь у переживаннях дитини дозволяють йому уникнути руйнівного впливу страху, пов’язаного з власною безпорадністю.

Якщо ж мамі не хочеться розлучатися вночі не тільки з малюком, але і з татом (якого непогано було б виспатися), можливий і компромісний варіант. Для нього необхідно наявність окремої кімнати з дитячим ліжком, здатної вмістити не тільки малюка, але і маму. Зрозуміло, ліжко повинна мати надійне огородження, яке дозволяло б залишати малюка одного. Перші місяць-два мама може спати разом з дитиною, а потім поступово перебратися до папи. Почати можна з природного появи нічної перерви в їжі тривалістю 5-6 годин. Уклавши ввечері дитини, мама може заснути з папою, а за першим покликом малюка, прийти до нього і залишитися до ранку. Якщо малюк спить спокійно, то мама може приходити до нього вночі лише для годування, а якщо і засне поруч, то ніхто в образі не буде.

Отже, брати чи не брати малюка в свою постіль, вирішувати тільки вам. Робіть так, як підкаже ваше материнське чуття. Зрештою, як буде спокійніше мамі, так буде краще і для її малюка.

«Гніздечко»

В останні місяці вагітності малюк звик до тісного простору матки. Можна сказати, це була його перша колиска, в якій було дуже затишно і спокійно. Саме тому новонароджені лякаються відкритих просторів, демонструючи захисний рефлекс на втрату опори і ознаки дискомфорту. Зате добре себе почувають на руках,- ви обіймаєте і захищаєте їх, як ще недавно стінки матки. Враховуючи цю особливість, слід укладати малюка в невеликій колисці, візку або плетеному кошику.

Добре зарекомендувало себе і таке нескладне пристосування як «гніздечко». Невеликий рушник потрібно скачати уздовж довгої сторони і обернути пелюшкою. Отриманий джгут викладається навколо малюка підковою, так, щоб він щільно облягав його тільце і закінчувався з обох сторін на рівні шиї. У «гніздечку» немовлятам спокійніше спиться навіть на широкому ліжку.

Про тренування і закачуванні

Загальновизнаним є той факт, що погойдування діє на дітей заспокійливо. Воно нагадує їм про тій благодатній порі, коли мама носила їх в животику і мірно похитувала при ходьбі. Так чи інакше, але цю особливість активно використовували ще наші далекі предки, роблячи хитні ліжечка або підвішуючи колиски до стелі житла. Більш того, навіть деякі мавпи похитують своїх дитинчат. І що цікаво, це поведінка не є вродженим, а засвоюється протягом перших днів материнства.

Втім, евтаназія немовлят з допомогою погойдувань має не лише прихильників, але й затятих супротивників, які стверджують, що хитання несприятливо позначається на незміцнілому вестибулярному апараті дитини, одурманює і призводить до важкого сну. Хоча в цьому випадку, судячи з усього, мова йде про заколисування. Приміром, мені відомий випадок, коли сім’я постійно практикувала заколисування дитини в колясці, причому з такою інтенсивністю, що ремінці, що забезпечують хитання, просто перетиралися і вимагали заміни.

Вирішуючи для себе питання про прийнятність гойдання, не зайвим буде знову згадати про здоровий глузд: вагітність жінки зазвичай ходять, а не стрибають на батуті, а тому зловживати хитанням явно не варто. Походіть з неспокійним малюком по квартирі, злегка покачайте його, але не намагайтеся відтворити хитавицю або ефект повітряних ям.

Як дізнатися, що вже пора

У перші тижні життя дитина в процесі годування плавно переходить до сну. Але поступово між годівлею і засипанням починає з’являтися зазор — період неспання. Не варто лякатися перших хвилин мовчазного споглядання, — просто ваша дитина трохи підріс. І замість відчайдушних спроб тут же його приспати краще використовуйте цей час для спілкування. Зовсім скоро малюк почне посміхатися і видавати смішні звуки, в такі моменти вже тим більше дивно нарікати на те, що дитина не спить.

Будьте впевнені, дітей, які не сплять, не буває. А значить, і ваша дитина обов’язково засне, коли витратить достатньо енергії і відчує, що пора поповнити сили. Як же зрозуміти, що потрібний момент вже настав?

З часом ви навчитеся визначати це безпомилково, а поки що прийміть до уваги можливі наступні ознаки: дитина тре очі, кладе голівку, похныкивает або раптово починає плакати. Не біда, якщо разок-другий ви покваптеся, — малюк, який не хоче спати, навряд чи швидко засне. Так що, якщо під час прослуховування колискової він раптом відкриє очі і почне вам радісно посміхатися, краще відкладіть спроби його заколисати і придумайте більш цікаве заняття.

Помічайте час, який зазвичай проходить від годування і до того, як дитина засинає. Це теж може стати непоганим орієнтиром для початку процедури укладання. Звичайно, раз на раз не доводиться, але приблизний період неспання малюка ви для себе встановите.

Внутрішній настрій

На процес засинання дитини дуже впливають внутрішній настрій і емоційний стан батьків, особливо мами. Приміром, вечірній засинання дитини може бути засмучена через те, що мама чимось стривожена або, навпаки, радісно схвильована, скажімо, в зв’язку з приходом гостей (навіть якщо гості перебувають за зачиненими дверима в сусідній кімнаті). Так що не дивуйтеся, якщо незважаючи на всі ваші старання заколисати дитину, у вас ніяк не виходить приєднатися до спільного застілля. Краще візьміть малюка з собою — наситившись враженнями та позитивними емоціями, він швидко втомлюється, і тоді вже напевно засне. Не біда, якщо це станеться на півгодини пізніше звичайного.

З чого ж складається оптимальний внутрішній настрій?

  • Насамперед, без паніки! Навіть якщо дитина кричить серед ночі, і ви ніяк не можете його заспокоїти. Раз бог дав дитину, значить, дав і сили, щоб з ним впоратися.

У психології материнства існує таке поняття як «адекватний стиль емоційного супроводу». Воно має на увазі таку поведінку матері, при якому вона повністю поділяє позитивні емоції своєї дитини. Якщо ж малюк відчуває страх, біль, гнів, завдання мами абсолютно протилежна — постаратися не впасти в точно такий же стан. Лише мамине співчуття, жалість, віра в себе допоможуть йому пережити дискомфорт, вселять впевненість у тому, що труднощі переборні.

Так що, чим серйозніше причина, по якій малюк не спить, тим в більшій емоційній підтримці він потребує. Він дуже розраховує на вас.

  • Не квапте події. Як правило, швидкість засипання малюка назад пропорційна силі вашого бажання його заколисати. Як тут не згадати влучне англійське прислів’я: каструля, над якою стоїш, ніколи не кипить. Втім, ця народна мудрість має і наукове підтвердження: психологи давно довели, що надлишок мотивації тільки заважає будь-якій справі. Тому спробуйте відволіктися від основної мети — негайно приспати малюка — і перейдіть на якісь супутні процеси.

Приміром, одразу відведіть на все про все час з запасом і переконайте себе, що не чекаєте, що малюк засне раніше.

Придумайте хитромудру траєкторію проходів по квартирі з дитиною на руках і зосередьтеся на її виконання.

Заздалегідь вивчіть кілька колискових і налаштуйтеся обов’язково виконати весь репертуар. Зовсім добре, якщо вам вдасться включити в нього пару-трійку народних пісень — буде прекрасний привід попутно поміркувати над спадкоємністю поколінь, відчути подих часу і долучити дитину до народної творчості.

І не поспішайте відмовлятися від співу колискових через відсутність слуху чи голосу. По-перше, колискові виконуються тихо; по-друге, мотив може бути довільним (головне досить монотонним); а по-третє, після щоденних багаторазових репетицій, ви просто здивуєтеся своїм раптово відкрилися співочим талантам. І ще один вагомий аргумент. Не так давно вчені встановили, що спів підвищує імунітет і сприяє профілактиці респіраторних захворювань. Так що, не засмучуйтеся, якщо всупереч всім вашим старанням, дитина ніяк не хоче заснути, радійте тому, що він робить вас здоровішими!

  • Полюбіть процес укладання малюка. Адже якщо вдуматися, це зближує вас з ним і будить материнські почуття не менше, ніж годування груддю, про який так багато говорять. Діти ростуть швидко. Не тільки чужі, але й свої. Не встигнете озирнутися, як будете з подивом і ностальгією згадувати, що коли-то ваша дитина була зовсім крихіткою. Насолоджуйтеся цим зараз. Адже так чудово, коли маленька людина засинає у вас на руках, і здається, що весь світ затихає…

Винахідливість і гнучкість

Не секрет, що укласти грудного дитини спати буває не так вже й легко, навіть незважаючи на те, що всі ознаки його сонного стану наявності. Якщо терпіння і наполегливості батьків виявляється недостатньо, отже, необхідний творчий підхід.

Наприклад, мама і тато одного неспокійного дитини з успіхом практикували такий спосіб нічного сну: лягали на ліжко, клали на коліна велику подушку, на подушку — малюка, так і дрімали, при першому ж схлипі похитуючи дитини ногами. Не думаю, що такий варіант прийнятний для всіх, але впевнена, що знайти розумний компроміс з власним малюком під силу будь-якому батькові.

Спробуйте для початку поекспериментувати з положенням дитини. Наприклад, візьміть його на руки боком так, щоб його животик був притиснутий до вашого живота, а голівка лежала на вашій зігнутою у лікті руці. Можливо, так він швидше засне. Якщо існують проблеми з тим, щоб покласти сплячого малюка, спробуйте класти його на бік, так можна гуляти і на вулиці. Місяців з трьох можна укладати дитини в колясці на живіт, якщо вийде забезпечити йому достатній огляд. Статут розглядати все навколо і тримати голівку, він, врешті-решт, її покладе і, швидше за все, в такому положенні засне. Якщо дитина неспокійно спить під ранок і рухає уві сні руками, спробуйте також перевернути його на живіт.

Ближче до напівроку малюкові може сподобатися спати, лежачи на грудях у тата або мами. У такому положенні і батьки відпочивають, і дитину можна погладити по спинці, а при необхідності і злегка покачати. А коли малюк засне міцніше, його досить легко покласти поруч з собою, спустивши спочатку ніжки, а потім і верхню частину тіла.

Іноді діти вважають за краще засипати на маминій руці чи м’якою гірці ковдри.

Багато чудово сплять в слінгу (він же перев’язь, він же клаптевий тримач). Слінг зручний тим, що дозволяє носити дитину, не займаючи маминих рук, допускає різні пози для сну і не навантажує хребет малюка, як «кенгуру», а тому може використовуватися з самого народження. Крім того, дитину, заснуло в слінгу, можна в ньому ж і покласти, і вкрити ним же.

Але якою б чудодійний спосіб заколисування дитини ви не відкрили, будьте готові до того, що через місяць, а то й через тиждень, все може змінитися. Карапуз, який солоденько засинав у вас на руках, з криком зажадає повернути його в ліжечко, а дитина, з яким взагалі не було проблем, захоче засипати тільки лежачи на мамі чи татові. Не поспішайте звинувачувати малюка в примхи та витребеньки. Просто він дуже швидко росте і змінюється, йому стільки ще треба дізнатися, так багато чому навчитися, що немає нічого дивного, якщо в якісь моменти він трохи більше потребує вашої турботи. Не бійтеся «розпестити» або «зіпсувати» його своєю увагою. Як це ні парадоксально, але саме діти, впевнені в підтримці своїх батьків, ростуть більш впевненими в собі і більш самостійними.

Що ж, прислухатися до малюка, пристосовуватися до його особливостей і орієнтуватися на його стану може здатися складніше, ніж методично впроваджувати зручний для себе режим. Однак такий підхід дозволить вам краще відчувати і розуміти один одного, стане запорукою гармонійних відносин у майбутньому і, в кінцевому підсумку, подарує більше радощів.

Ольга Горбенко,
психолог Сімейного консультативного центру «Лелека».

Особистий досвід

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here